Мені комфортно, Мирно В мальовничому мереживі Звуків рідної мови.

Стати ногами на вир далеких галактик,

Головою прогнути матерію часу,

В руки набрати зірок,

А спиною притулитись 

До теплої груби

В маленькій хатині

Матері.

 

***

Бувало кришиш
Круглу хлібину часу
Безглуздим голубам,
Прирівнюючи нескінченність ноля
До неначатості крапки
***

Дивився в зорі я,

Ти зорями дивилась в мене.

***

Дівчина з волоссям пуделя

Зникла в часі

Містичним образом 

лялькового театру.

***

 

Став я Велетнем, 

Щоб зорі 

лягли на волосся 

Снігом.

 

***

 

Стояти твердо на землі, -

Й коріння стіп

Дістане магми.

 

***

 

Еротичний поклик жінки «для всіх»

Помер у глянці німої обкладинки.

 

***

 

Дивно.Тихо.Дзвінко.

Сердце птахом в простір

Розвбиває вікна,

Що мішають зросту,

  Розбиваю стелю, 

Що тебе горбатить

Розриваю землю

Що задарма  тратить.

  Ти існуєш доти,

Доки ти зростаєш,

А що буде потім -

Навіть не гадаєш.

 

***

 

Я так часто літав,

Що забував дивитись 

В вікно на мальовину хмар…

 

***

 

 

 

Потяг розділив час

На час відправки

Та час прибуття…

 

***

 

Кров, що я маю, 

Звідки ти прийшла?

З яких планет 

З яких зірок?..

Лише ти знаєш мене

Як клітину…

  Всі наміри мої,

Яких я сам не знаю…

Що я зробив,

А що ще маю

 ***

На тілі дерева бруньки

Ростуть, щоб стрітить сонця світло

 

***

Тендітне дівча

Кавоокими очами

Створила тебе –

Велетня.

.  

*** 

Стояли коні на долоні…

Мої мрії рвуться в вирій,

А на дзвоні мов на троні

Звуки, що бували в Римі,

  В королівстві міжстріччя

Три великих річки:

Перша – болі,

Друга – крові,

Третя – ціле море, -

Море крові, море болі

Та наснага до волі.

  А звуки, що бували в Римі

Все ходили, голосили,

В терціїї єднались,

І поволі, тихо-тихо,

Як брати прощались

 

***

 

Від Львова до Києва,

Від Києва до Москви,

Плечі вагонів 

Розкинулись в просторі.

А в тих вагонах -

Людські долі,

Та все більш недолі…

 

Плечі вагонів

Розкинулись в просторі,

Моїми кроками,

Моїми  роздумами,

Сміхом над собою,

Посмішками над долею.

 

***

 

Я маю досвід небуття,

Я маю досвід забуття,

Буття я досвіду не маю.

 

***

 

В пустелі дощ,

Красуні миються 

Під зливою

 

***

 

Давно я не кохав так ніжно, як сьогодні,

Примара щастя – ніжності завада.

 

***

 

Горобина дивиться

тисячами помаранчевих очей

На двох коханців,

 що від людського сховались ока.

 

***

 

Лежиш собі на гамакові зірок,

Та пишеш листа другу… 

Соловї змагаються в мистецтві самохвальства.

 

***

 

Мій будинок в самому центрі Землі.

Будинок з книжками, папером та друзями,

Навколо будинку відраховує оберти Земля,

Галактика,

Всесвіт.

 

***

 

Я можу пройти крізь стіни,

Але не через двері, на яких написано

«Зачинено»

 

***

 

Поезію як ліки я приймаю, 

Що вводяться шприцем

В сердце.

 

***

 

Безглуздий звичай -

Отрутою найкращих друзів

Пригощати.

 

***

 

В пастці добробуту 

Вмерло свободолюбство.

 

***

 

Звичка жити

Заважає відчуттю життя.

 

***

 

 

 

Таке мале життя,

Що часу для зірок

Нам всім бракує.

 

***

 

Мені наснилось, що землю

Невідома сила розриває

На дві півкулі,

І в мене мало часу 

Приняти рішення.

 

***

 

Чорна діра телевізорів

Втягує в себе зірки людей,

Які так ніколи й не стануть

Зірками …

 

***

 

Кволі та кмітливі

Все більше займають простору

Під будівлі.

 

***

 

А борозна від хронічної посмішки

Над лівою губою

Йде розривом землі

До моєї серцевини.

 

***

 

На лезі сну

Стою я в передчуванні кроку.

 

***

 

Дельфіном був

Та власне зараз

Роблю те сааме,

Людей штовхаю вверх

Ковтнути кисню.

 

***

 

Мене вражає 

Щирість почуттів

В комах любовних іграх.

 

***

 

Я дихаю галактиками мрій

 

***

 

Сонечко на пальці

Дещо знає вже про мене.

 

***

 

Стану п’ятами на пружину ефіру

Що виведе мене супутником до всесвіту.

 

***

 

Довго дивився в полум’я свічки

Мов в дзеркало для гоління.

 

***

 

Тому що знав полум’я кохання

Не страшне полум’я пекла -

Тому до пекла він не попаде.

 

***

 

Зірковий пил збирають мої стопи 

Дорогою до Бога.

 

***

 

Хто подивився в очі мені пильно,

Що я забув про примару життя?

 

***

 

Дай Бог мені наснаги стати кращим …

 

***

 

Так гарно взяти твоє лице в долоні

Й милуватись

Посмішкою в твоїх очах.

 

***

Коли немає сил житии,

Здереш із себе шкіру 

Й починаеш  все начисто.

 

***

 

Не шкірою, а м’язам самими захованими

 

Вслухаюсь я в органні септакорди буття. 

 

***

 

Як добре, коли маєш ти кохання за двох -

Я сили бережу  на дзвінко-кришталеве слово.

 

***

 

Хочу прожити так,

Щоб на моїй могилі тільки камінь

А хто під ним –

Люди й самі знали

Й шукали поглядамы мене

За горизонтом.

 

***

 

Якщо ти маєш вибрати, кого кохаєш,

То не кохаєш ти ні одного із двох.

 

***

 

Ти вмієш все – бо вмієш сердцем розуміти.

 

***

 

Тобі не до вподоби, що я знов погудзиково

Закриваюсь в білизну сорочки,

А мені не до вподоби в чорно-білій стрічці бути персонажем …

Але я маю …

Й вона - ця сорочка - дасть мені наснаги сказати правду

 

***

 

Дивна річ -

Прошло багато років, 

А кохання зростає

Зове мене.
***
Ніч жувальною гумкою
Прийшла до моїх пальців на гітарі.

***
Чорний байховий
Вологою океанів
Смакую.
Спека.

***
Земля
Кулею ока
В любознавстві
Вдивляеться
У всесвіт.           

***
Мені комфортно,
Мирно
В мальовничому мереживі
Звуків рідної мови

***

В метро побачив
Рекламу
Ассоціації йогів.
Знову Сонце
Веде свій шлях
С Заходу на Схід.

***

Пливуть в тумані       
Човни спогадів.
Все менше їх бачу
На плаву

***
Країною снів
Я йду до тебе
Люба

***

Вловив п'ять рибин                
Мій товариш.                             
Одна за одною.
Не став більше
Випробувати   
Долю

***

В дірку на небі,
Що сонцем зветься,
Засунув голову,
Щоб знати дещо
Більше.

***

Я втомывся пояснюваты Богу,
Що маю кращий план
Буття

***

Знаю
Серед годин моїх віршів
Є мить
Мого справжнього             
Буття

***

В виру буття,                    
В течії часу.
Здивовані очі
Нерозуміння            
Безкрилих.

***

В темницю умовностей      
Потрапив той,                             
Кого я вважав
Взірцем
Свободи.

***

Мередіани часу
Притислись друг до друга     
Друзями після довгої розлуки.
Палю.

***

Як добре без комп'ютера живеться.
Зелений чай в стакані.

***
Життя пройшло непорозумінням.

***

Прожите
Дзвінкою нотою
Зависло в пісні
Солов'я.

***

Одне крило Михайло
Опустилось до пекла
В другому архангельському
Шість карт-
Тотус!                                                   

***

Кому я міг перейти шлях,
Мандруючи по Чумацькому?

***

Хотілось плакати.
Пустелі спека
Забрала навіть цю вологу.

***

Як добре спиться в спогадах таємних
Забув би я без снів своє від Бога ймення.

***

Ще мить тому 
Брянчіла впереді Вічність,              
А тепер немає часу
На сповідь.

***
Boun courage!
Побажав я другу-
Let it be!

***

Розірвати рубашкою Душу,
Вийняти Сердце.
Ось воно Cонце
На кінчику Олівця.

***
Вирвати  з себе шмаття
Бруду часу.
Промити сльозами

Каяття.
Крапка.